Проєкт ЦОДПА «Місцями давніх битв»

Проєкт «Місцями давніх битв: анімовані реконструкції подій, що змінили хід історії» — грантовий проєкт Центру охорони та досліджень пам’яток археології (ЦОДПА), профінансований Українським культурним фондом (УКФ), про битви на Полтавщині, які вплинули на хід історії всієї України. Моя роль — не декоративна, а роль арт-директора та візуального дослідника: перекласти мову сухих історичних звітів на мову зрозумілої графіки.

Клієнт

ЦОДПА (Центр охорони та досліджень пам’яток археології)

Послуга

Арт-дирекція та історична ілюстрація

ПРОБЛЕМА

Вчені-археологи — ті ще зануди (кажу це з любов’ю, я сама в минулому вчена). Тут не можна намалювати те, що «просто гарно виглядає», чи додати вигадані художні деталі: крій жупана гетьмана, форма древка прапора, ландшафт чи укріплення Говтянської фортеці — кожен елемент мав чітке історичне джерело. Моя головна складність як дизайнерки — знайти компроміс: зберегти стовідсоткову історичну достовірність, якої вимагали донор і науковці, але подати це так, щоб у людини в соцмережах не виникало відчуття, що вона гортає нудний підручник. А ще перед стартом роботи на мене чекав величезний масив розрізнених даних: текстові описи, фрагменти стародавніх літописів (наприклад, щоденник Шимона Окольського), архівні мапи та сучасні знімки розкопок — усе це треба було пропустити крізь себе, відсіяти зайве й структурувати.

РІШЕННЯ

Моя роль у проєкті — не звичайне декорування, а робота арт-директора та візуального дослідника, якому треба перекласти мову сухих історичних звітів на мову зрозумілої графіки. По суті, я створила графічний «навігатор», щоб художники на етапі виробництва чітко розуміли архітектуру рельєфу, логіку руху військ і вигляд персонажів. Для промо-матеріалів — історичних каруселей про постатей на кшталт Якова Іскри-Острянина чи Станіслава Потоцького — я поєднала автентичні стародавні портрети й гравюри із сучасними цифровими прийомами: глибокими тінями, акцентним світлом і мінімалістичною графікою. Це свідомий крок, щоб осучаснити сприйняття героїв, зробити їх «живими» для аудиторії, але не перетворити проєкт на попсу. Окремий великий шматок роботи, який зазвичай лишається за лаштунками, — технічна підготовка першоджерел: я очищувала й корегувала кольори старих, часто неякісних зображень карт і портретів, адаптувала фото сучасного ландшафту (урочище Шар-гора) під єдину стилістику і створювала графічні активи для різних платформ, включно з обкладинками для подкастів.

РЕЗУЛЬТАТ

Цей проєкт мені дуже подобається, бо він поєднує науку та її популяризацію. Він доводить, що дизайн у грантових і культурних проєктах — це не про прикрашання. Це про вміння структурувати хаос, розуміти обмеження донорів і науковців та створювати візуальні системи, які допомагають зберегти локальну історичну пам’ять. А головне — показує, наскільки важливо боротися за власне існування й пам’ятати, звідки ми є.